Однією із обставин у нашому житті є смерть близької людини, яка залишає після себе спадщину (майно), але інколи буває, що крім спадщини є ще і кредит. Відомо, що спадкоємець крім прав отримує і обов`язки спадкодавця, тобто отримує право власності на майно і обов`язок повернути кредит. Як бути у такій ситуації, приймати чи не приймати спадщину?
Проаналізуємо судову практику у цій категорії справ. В узагальнені Верховного суду України про кредитних правовідносинах, суд робить наступні узагальнення.
Неоднаковою є практика розгляду справ стосовно виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника за наявності поручителя, спадкоємців. Так, у деяких випадках суд, з`ясувавши факт смерті боржника, закривав провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК, виходячи з того, що такі правовідносини не допускають правонаступництва. При вирішенні спорів цієї категорії судам слід виходити з такого.
Згідно зі статтями 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Якщо боржник помер, то в силу ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
За наявності кредитного договору та договору поруки поручитель приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника (якщо таке зазначено в договорі поруки).
При цьому слід мати на увазі, що коли в договорі поруки є умова про згоду поручителя відповідати за нового боржника, то поручитель є відповідальним за виконання зобов`язання спадкоємцями (ч. 3 ст. 559 ЦК).
Відповідно до ст. 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Потрібно також враховувати, що за ст. 607 ЦК зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
У зв`язку з цим, враховуючи, що спадкоємці відповідають за борги спадкодавця в межах вартості майна, одержаного в спадщину, то за відсутності чи недостатності спадкового майна кредитне зобов`язання припиняється неможливістю виконання чи недостатністю спадкового майна.
Це означає, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Тобто порука припиняється в тій частині, в якій припиняється забезпечене нею кредитне зобов`язання, і поручитель солідарно зі спадкодавцями відповідає перед кредитором в межах вартості спадкового майна.
Отже, убачається, що у разі смерті боржника за основним зобов`язанням, яке забезпечене договором поруки, за наявності правонаступника, який прийняв спадщину, необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника, якщо договір поруки не містить як умову згоду поручителя відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за основним зобов`язанням.
Відповідно, за відсутності в договорі поруки згоди поручителя відповідати за правонаступника боржника у випадку невиконання чи неналежного виконання ним основного зобов`язання чи будь-якої іншої особи, покладення на нього такого обов`язку є неправомірним.
Зокрема, ухвалою Верховного Суду України від 14 жовтня 2009 р. залишено без змін рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2007 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2008 р., постановлені у справі за позовом ЗАТ "КБ "ПриватБанк" до І., поручителя за боржника Ч., померлого 15 березня 2004 р., третя особа - ПП "Ві-транс-юг", про стягнення заборгованості за договором кредиту та розірвання договорів, якими в позові відмовлено.
Верховний Суд України зазначив, що встановивши факти, що боржник Ч. помер, та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2005 р. стягнуто на користь ЗАТ "КБ "ПриватБанк" кредитну заборгованість за двома договорами шляхом звернення стягнення на майно відповідно до договорів застави майна, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір поруки припинив свою дію.
Відповідно до ст. 608 ЦК зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою, а згідно зі ст. 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Крім того, розглядаючи справи про задоволення вимог кредиторів при отриманні спадщини, суди не завжди керувались ст. 1281 ЦК та не враховували, що вимоги кредитора підлягають задоволенню в межах вартості майна, одержаного у спадщину, не з`ясовували чи відкрилась спадщина, чи наявне спадкове майно, яка його вартість.
Спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.
Таким чином, на поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксоване в тому числі і в договорі поруки про згоду відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за забезпечуваним зобов`язанням.
Отже, обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору між кредитором, спадкоємцем і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку смерті боржника є: прийняття спадкоємцями спадщини; наявність та розмір спадкового майна; згода поручителя відповідати перед кредитором за будь-якого нового боржника; невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором; пред`явлення позову до поручителя в межах строку, визначеного законодавством (ст. 1281 ЦК).