Так,саме дев"яте! То у Петрарки їх було сім! Своїх сім,я пройшла за 2016 рік!
Восьме коло почалося перед Новим роком,коли мама впала та поломила ногу в бедрі.
Цілий місяць пекла та болю! Для мене місяць бессонних ночів,аптек та походів до хати цілодобово по мірі потреби!
Нас знайшли бандити шиномонтажника і в лікарні! Так підсилали в ночі до палати якихось типів,але їх гнали чергові медсестри та санітарки. Слідкували за мною,вчиняли засідки.Всього не напишешь тут. Але один випадок проминути не можу.
Вирішила я йти до хати після полуночі. Думала пройду біля терапії по вулиці Миру ,а там друга хата. Мені потрібно було взяти пару подушок.
Я дішла до вулиці Миру без всяких проблем. Але,ледь я повернула на вулицю Миру,як побачила попереду світло фар чорного старого ридвану(джип часів молодості Делона). Я не звернула уваги,але той ридван почав їхати на мене та світити мені в обличчя фарами на повну! В мене в суммочці ,завжди,щось є. Я не дуже злякалася.
Ридван під"їхав до мене досить близько,я почала шукати в сумочці що-небуть,йому ,видно,стало не пособі, він здав назад,розвернувся,потім знову розвернувся та знову став їхати на мене.
Тікати було куди,але було морозно та слизько,світло не горіло в жодній хаті. В одній хаті була відкрита калітка,мабуть хтось помер. Я Вирішила,що буду тікати,в разі чого ,в ту калітку.
Ридван під"їхав небеспечно близько. Я йшла на нього,він здав назад.
Таким чином я пройшла вулицю Миру. Ридван виїхав на дорогу та зупинився: з нього вискочив молодик та швидко побіг в сторону хатів на Митроп. Шептицького, раніше Тургенева. Пробіг повз моєї хати та зупинився біля п"ятого номера. Я дійшла до своєї калітки( 3 номер) , він почав наближатися до мене. Я засунула руку в сумочку,щоби щось дістати,він наполохався та побіг до машини. Я сказала йому,що так буде краще для нас обох,коли він проходив повз мене.
Я прийшла до хати,взяла дві невиликіх подушки та пішла в лікарню до мами.
Йшла я по вулийі В. Котика,але біля водолікарні мене ждала червона машина. Я засунула руку в сумочку,повернула в ворота водолікарні та пішла по протоптані стежині в сторону приймального покою. Мене ніхто не переслідував.
Це лише одненька невеличка історія. Мені робили засідки серед білого дня! Але я ,завжди,щось маю в сумочці, тому не дуже боюсь.Вони ,також ,люди,також,бояться.
Я змушена була в ту ніч до хати ,бо в мами було,ще запалення легенів,їй було погано, я хотіла допомогти.
Мама в мене одна!
Люди! Беріжіть своїх мамочок, це сама рідня душа! Ви для неї весь світ!
Про дев"яте коло пекла буде.
Восьме коло почалося перед Новим роком,коли мама впала та поломила ногу в бедрі.
Цілий місяць пекла та болю! Для мене місяць бессонних ночів,аптек та походів до хати цілодобово по мірі потреби!
Нас знайшли бандити шиномонтажника і в лікарні! Так підсилали в ночі до палати якихось типів,але їх гнали чергові медсестри та санітарки. Слідкували за мною,вчиняли засідки.Всього не напишешь тут. Але один випадок проминути не можу.
Вирішила я йти до хати після полуночі. Думала пройду біля терапії по вулиці Миру ,а там друга хата. Мені потрібно було взяти пару подушок.
Я дішла до вулиці Миру без всяких проблем. Але,ледь я повернула на вулицю Миру,як побачила попереду світло фар чорного старого ридвану(джип часів молодості Делона). Я не звернула уваги,але той ридван почав їхати на мене та світити мені в обличчя фарами на повну! В мене в суммочці ,завжди,щось є. Я не дуже злякалася.
Ридван під"їхав до мене досить близько,я почала шукати в сумочці що-небуть,йому ,видно,стало не пособі, він здав назад,розвернувся,потім знову розвернувся та знову став їхати на мене.
Тікати було куди,але було морозно та слизько,світло не горіло в жодній хаті. В одній хаті була відкрита калітка,мабуть хтось помер. Я Вирішила,що буду тікати,в разі чого ,в ту калітку.
Ридван під"їхав небеспечно близько. Я йшла на нього,він здав назад.
Таким чином я пройшла вулицю Миру. Ридван виїхав на дорогу та зупинився: з нього вискочив молодик та швидко побіг в сторону хатів на Митроп. Шептицького, раніше Тургенева. Пробіг повз моєї хати та зупинився біля п"ятого номера. Я дійшла до своєї калітки( 3 номер) , він почав наближатися до мене. Я засунула руку в сумочку,щоби щось дістати,він наполохався та побіг до машини. Я сказала йому,що так буде краще для нас обох,коли він проходив повз мене.
Я прийшла до хати,взяла дві невиликіх подушки та пішла в лікарню до мами.
Йшла я по вулийі В. Котика,але біля водолікарні мене ждала червона машина. Я засунула руку в сумочку,повернула в ворота водолікарні та пішла по протоптані стежині в сторону приймального покою. Мене ніхто не переслідував.
Це лише одненька невеличка історія. Мені робили засідки серед білого дня! Але я ,завжди,щось маю в сумочці, тому не дуже боюсь.Вони ,також ,люди,також,бояться.
Я змушена була в ту ніч до хати ,бо в мами було,ще запалення легенів,їй було погано, я хотіла допомогти.
Мама в мене одна!
Люди! Беріжіть своїх мамочок, це сама рідня душа! Ви для неї весь світ!
Про дев"яте коло пекла буде.