Учні 3-Б класу школи-гімназії разом із класним керівником Марчук Н.В. відвідали майстер-клас по гончарству, який проводив Сміховський В.В.

Сьогодні, як завжди, гортав стрічки новин у соціальних мережах. На очі трапився пост нашої землячки із зони АТО, який навіяв трішки оптимізму у депресивну буденність. А процитувати його тут я хочу не дарма, адже це приклад, як знаходячись тут у спокійній та мирній провінції ми абсолютно безкоштовно можемо допомогти нашим бійцям та надихнути їх на подальшу боротьбу з окупантом. Особливий привіт дітям села Коськів та Судилків.

Шепетівська Самооборона допомагає не лише нашим бійцям на сході країни. З нагоди новорічних свят, вони побалували і малечу бійців. Родини воїнів отримали патріотичні ялинки та солодощі, а також просто звичайну увагу та теплоту сердець.

Іноді дурість декого потрібно лікувати, щоб він цю дурість не поширював на інших. Гадаю багатьом відомий паблік у соціальній мережі Вконтакті, в якій діти діляться різною фігньою та любовними переживаннями типу "хлопчик, який колупався лівою рукою у правій ноздрі носа біля школи, знай ти милий, відгукнись!". Тільки приправлено це ще більшою кількістю граматичних помилок та матюків, одним словом -  нічого цікавого для адекватної дорослої людини. Зізнаюсь, іноді і сам захожу в цей паблік, для того щоб подивитись, чим же живе зараз молоде покоління. В останній час адміна пабліка вже занадто заносить на поворотах, тому на сторінках цього блогу спробую навчити його, як правильно себе поводити, бо всі коментарі у себе він видаляє.

Мене не перестають вражати мешканці нашої Шепетівки. Такої байдужості до власного міста і людей навколо мало де можна знайти. У нас всі люблять кричати як в Шепетівці погано жити, який срач в дворах та вулицях, дітям немає де погратись, але самі палець об палець не вдарять щоб вирішити якось ці питання. Більше того самі ж розводять срач на вулицях і потім сильно обурюються.