– Павле, розкажи, будь ласка, більше про себе: де ти народився, навчався тощо.
– Я народився і виріс у м. Шепетівка Хмельницької області, навчався у школі-ліцеї з поглибленим вивченням англійської мови. Після школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування на факультет агрохімсервісу і ґрунтознавства. Обрав цей факультет, зважаючи на рекомендації знавців, а також затребуваність спеціалістів цього фаху на ринку праці.
На другому курсі успішно пройшов конкурс на навчання в Токійському аграрному університеті в рамках співпраці НУБіП і Токійського аграрного університету (Японія). Навчався там з 2009 по 2015 рр., спочатку здобув ступінь бакалавра, а потім і магістра за спеціальністю «міжнародне сільське господарство». Навчальні семестри у Японії тривали з жовтня по лютий та з квітня по липня, що дозволило паралельно закінчити навчання в Україні.
– Вражає! У Японії тільки навчався чи й знайомив японців з українською культурою?
– Так, звичайно. Під час навчання в Японії ми разом з друзями організували гурток «Українські студії», у рамках діяльності якого відкривали нашу Батьківщину для країни, де сходить сонце. У 2013 році вперше організували мегамарш у вишиванках в Токіо, сьогодні це вже невід’ємна традиція для всіх, хто пов’язаний з Україною в Японії: від дітей до дипломатів, японських та українських. Скажімо, у 2015 році в марші у вишиванках узяв участь екс-посол Японії в Україні Саката Тоічі разом зі своєю дружиною.
– У червні ти брав участь у «Школі молодого агрополітика», яку проводила ГО «Ліга інтернів» за підтримки Проекту USAID АгроІнвест та Благодійного фонду Богдана Гаврилишина. Не виникало думки податися на Програму стажування у Верховній Раді України?
– Зізнаюся, що Програмою стажування у Верховній Раді України зацікавився ще в Японії. Проте, коли дізнався, що організовуєте стажування тільки в Україні, почав самостійно шукати способи пройти практику у Посольстві України в Японії. І мені це таки вдалося – я стажувався там у жовтні 2014 року за направленням від японського університету.
До речі, після участі в «Школі молодого агрополітика» дізнався про програму стажування «Німецький бізнес для України» (інша назва Стипендіальної програми німецької економіки для України – ред.).
– Чому вирішив узяти в ній участь?
– У Японії я отримав навички роботи на підприємствах за японськими звичаями і традиціями. Цей досвід дуже корисний для мене, проте його не завжди можна застосувати, адже японські традиції значно відрізняються від українських і європейських загалом.
Німеччина славиться своєю пунктуальністю та злагодженими бізнес-процесами, саме тому я вирішив, що отримати практичний досвід в цій європейській країні і потім застосовувати його в Україні є чудовою можливістю.
– Якими є вимоги до конкурсанта цієї стипендіальної програми?
– Для участі в конкурсі необхідно бути студентом старших курсів університету або нещодавнім випускником зі спеціальностей «економіка», «інженерія», «інформатика», «журналістика» або «сільське господарство», дуже добре володіти англійською або німецькою мовами, вікові обмеження – до 30 років. Я відповідав всім вимогам, колись вивчав німецьку – тому зараз активно згадую забуте.
– Яким чином відбувався конкурсний відбір?
– Попередні інтерв’ю з конкурсантами відбулися в Києві, Львові, Одесі, Харкові. Питання ставилися загальні: розповісти про себе, обґрунтувати бажання взяти участь у програмі. Також на цьому етапі перевіряли рівень володіння мовою.
Інтерв’юери Стефан Каґебейн з Комітету Східноєвропейських економічних відносин (м. Берлін) та Мартін Ройтер з Торгово-промислової палати України оцінювали попереднє інтерв’ю та анкети з мотиваційним листом, дипломами та оцінками, рекомендаціями.
На наступному етапі формувався список тих, хто пройшов попередній відбір. Їхні анкети передали німецьким компаніям-учасникам програми.
Потім компанії відбирали осіб для стажування, які їх зацікавили. Також я пройшов годинне інтерв’ю в центральному офісі компанії в Україні з головним директором представництва та начальником відділу компанії по східній Європі англійською мовою. В інтерв’ю ставилися різні питання: особисті, про майбутні плани, що я знаю про діяльність цієї компанії, якими є мої очікування тощо.
– Що ти відчув, коли дізнався про перемогу в конкурсі?
– Радість та захоплення, відчуття того, що зусилля були варті того.
– Коли розпочнеться твоє стажування? Якими є його умови?
– Моє стажування триватиме 3 місяці, з лютого по квітень. За умовами програми кожен стажер отримує стипендію та забезпечується трансфером туди–назад, компанія покриває витрати страхування та проживання.
– Твій досвід вражає! Спираючись на нього, що порадиш молоді для самореалізації?
– Бути активними в університеті і поза ним. Ходити на зустрічі, лекції, форуми, слухати, знайомитися, ДІЯТИ – це ті майданчики, де ви можете зустріти можливість (а сьогодні їх в Україні багато), яка змінить ваше майбутнє життя. Коли подаєте заявку на участь – уважно читайте назву програми, її цілі та порівнюйте зі своїми. Якщо вони збігаються, то ваші шанси пройти далі ростуть.
Якщо ви пройшли відбір і їдете за кордон, то пам’ятайте, що, крім себе особисто, ви представляєте і свою країну.
– Дякую за спілкування. Успіху під час стажування, корисного досвіду та незабутніх вражень!
