Розділ Спорт

Городищенська туристична мафія

Автор Ксенія Жужа 28 травня 2014, 14:51
Городищенська туристична мафія Фото Дмитра Скрипника

Вихованці турклубу одного з подільських сіл — завжди у лідерах. За 30 років вони не програли жодних місцевих змагань.  Не кожне село може похвалитися таким розвитком спортивного туризму, як Городище Шепетівського району.

Ось уже 30 років тут успішно функціонує туристично-оздоровчий клуб “Меридіан”. Його вихованці — постійні учасники та переможці обласних та всеукраїнських змагань і олімпіад, кандидати у майстри спорту, тренери та просто здорові і активні люди. Дорослі “меридіанівці” популяризують активний та здоровий спосіб життя, працюючи у сусідніх селах та районах. Тут вже склалися цілі туристичні сім'ї, які у Шепетівському районі жартома називають “городищенською туристичною мафією”.

Історія “Меридіану” розпочалася у 1984 році, коли у Городищенській загальноосвітній школі почав працювати вчитель географії Валерій Варава. Він створив туристичний гурток з кількох учнів. Вони і стали першопрохідцями у спортивному туризмі, про який тоді у селі навіть і не знали. Поступово кількість охочих займатися зростала, накопичувалася база: намети, рюкзаки, мотузки та інше спорядження.

Тепер у клубі нараховується більше сотні дітей, які займаються спортивним орієнтуванням і туризмом, пішохідним та велотуризмом, вивчають краєзнавство та основи суддівства на змаганнях. 

Тренування відбуваються не менше трьох разів на тиждень, кожного червня юні туристи виїжджають на тренувальні табори, під час яких діти мають змогу відпочити, оздоровитися і навчитися новому. Вони лазять по скелях, здійснюють траверс схилів та навісні переправи через річки, долають перешкоди, надають першу медичну допомогу тощо. 

“Головне у нашій справі — бажання, а фізичні дані, спритність та витривалість ми допоможемо розвинути, - каже президент “Меридіану”. - Участь у змаганнях допомагає пізнати світ, навчать обходитися без домашньої кухні і ліжка. Хто пройшов нашу школу, той в армії чи студентському гуртожитку не пропаде. А після десятикілометрових пробіжок із спорядженням за плечима можна сміливо йти у десантні війська”. 

У клубі існують свої цікаві традиції. “Коли під час змагань старші намастять вночі зубною пастою малечу або розвісять на деревах гірлянди з їхніх кросівок, то це звична справа, - розповідає Валерій Миколайович. - Цікавий обряд прощання із дитячим туризмом. На останніх змаганнях випускники кидають у багаття своє старе взуття, яке не один рік служило їм у походах, щоб купить мужские туфли, і розповідають, що їм не сподобалося у заняттях (наприклад, коли усі на пляжі відпочивали, ми бігали у лісі і потом обливалися), а що, навпаки, припало до душі (побачили багато нового, навчилися самостійності, загартувалися). Таким чином вони підводять підсумок і прощаються з дитинством. Якщо захочуть, будуть і надалі займатися спортом, брати участь у змаганнях, але вже дорослих”.

Валерій Варава виховав собі гарну заміну. Тепер його колишні учні Володимир Яворський та Віталій Василишин навчають підростаюче покоління. Донька Валерія Миколайовича Наталя, яка працює психологом у місцевому дитячому садку, заснувала там філіал клубу “Меридіанчик”, де виховує зовсім юних туристів.

“Тепер це вже не мої успіхи, а моїх дітей. Кажу їм: може, я вже піду на пенсію. А вони відповідають: “За вашою спиною надійніше”, - каже Валерій Миколайович.

Останнє редагування 21 серпня 2018, 02:53
0
репостів
0
репостів