Якщо дивитись на панораму міста Шепетівки з висоти пташиного польоту, музей Миколи Островського нагадує жорна - невід'ємний колись елемент в кожній українській оселі. Згадалось це тому, що за драмою Уласа Самчука "Шумлять жорна" жорна - це символ незнищенності українців. Через твір проходить думка: мовляв, хоч би як було важко українцям, хоч би як їх пригнічували окупанти, вони все одно здатні виживати у складних умовах.
Розділ Культура
Чергова шістдесят шоста сесія міської ради відбулася 12 березня. Депутати розглянути ряд важливих питань для громади міста. Відкрив сесію в.о. міського голови, секретар міської ради Михайло Полодюк, також на сесію були запрошенні керівники структурних підрозділів виконавчого комітету міської ради, очільники підприємств міста, громадські активісти, шепетівчани.
Розділ Суспільство
Найпоширенішими відмовками, чому вулиця досі не перейменована, є такі: «ми так звикли, навіщо щось змінювати?», «не на часі», «мешканцям потрібно буде змінювати усі документи – це дуже дорого!», «зараз війна (вибори/економічна криза), треба іншим займатися», «ліпше б пенсію підняли», «це ж наша історія!», «не треба чіпати минуле, треба думати про майбутнє».
Розділ Суспільство
Сьогодні відбулось пленарне засідання чергової 65 сесії Шепетівської міської ради 6 скликання. Участь у роботі сесії взяли: в.о міського голови, секретар міської ради Михайло Полодюк, депутати міської ради, керівники управлінь і відділів виконавчого комітету, громадськість, представники засобів масової інформації.
Розділ Суспільство
Вчора відбулось пленарне засідання чергової 56 сесії Шепетівської міської ради, яку провів в.о. міського голови, секретар міської ради Михайло Полодюк. Участь в роботі сесії взяли депутати, начальники управлінь та відділів виконавчого комітету Шепетівської міської ради, активна громадськість міста, представники ЗМІ. У порядок денний сесії було винесено 32 питання.
Розділ Події
Субота, 21 квітня 2012 18:24

Змінити назву, чи підхід?

В Шепетівці буваю рідко, хоча сорок років з життєвого багажу залишилось тут. Нещодавно оглядав будинок на вулиці Чкалова, 20, де пройшло дитинство. Жахливе видовище. Думаю, невже в такому соромі пройшли найчарівніші роки? У 1959-му наш двоповерховий будинок був найкращим на всю вулицю, бо інших «висоток» не було, лише так званий «клоповник»  на початку вулиці плавно виходив на  мощену бруківкою, а згодом і асфальтовану головну вулицю міста – Карла-Маркса. Сьогодні мій будинок з фасаду до другого поверху милує око, бо квартири розкуплені і перетворені в магазини. Зворотна ж сторона, де зберігся клаптик подвір’я, переконує, що жили ми бідно і що справедливо  вулиця отримала назву Чкалова, бо лише льотчик міг дістатись до нас без перешкод. Чув, що вШепетівці нині бажають переназвати вулиці на честь нинішніх героїв на кшталт Бендери і таке інше. Маю рацпропозицію: аби не потрапити в халепу і не змінювати згодом, скажімо,  проспект  Миру на вулицю Соборного миру, слід закріпити і назву і саму ділянку дороги за тією собою, яка доведе її до ідеального стану, як це робили Терещенки, Мамонтові тощо. Бо ж героїв наша земля  народжує сотнями, а вулиці не стають привабливішими. Якби зненацька моїм ім’ям назвали два метри землі від одного стовпа до іншого, мені б було б соромно за безгосподарність, що панує в місті.

Розділ Суспільство