Історія полювання на Шепетівщині

Щорічне полювання в Шепетівці, 1914 рік
Щорічне полювання в Шепетівці, 1914 рік
Мисливство в Україні має глибокі і давні традиції. Колись це було, основним заняттям і джерелом існування людей. В київській Русі хутро білок, горностаїв, куниць, чорнобурих лисиць було предметом експорту. І в період Литовського князівства населення платило данину хутрами.

За користування мисливськими угіддями встановлювалась окрема плата. Пізніше монопольним правом на полювання володіли великі землевласники, бо вони були найбільшими господарями мисливських угідь. Так у 1557 році за короля Сигізмунда Августа був прийнятий закон, так званий устав "на волоки", який визначав право селян на полювання лише певних видів дрібної дичини (вовків, лисиць, білок, росомах тощо). А у великих маєтках мисливство велося більш широко, існували навіть професійні мисливці, для яких ловецтво було основним заняттям: ловчі, сокольники, пташники, бобровники та ін.

Ліси в ті часи були багаті на різноманітну дичину. Тут водились ведмеді, вепри, олені, борсуки, лисиці, куниці, зайці тощо. В Шепетівських лісах було багато такої дичини, яка нині втрачена: дикі коні, зубри, тури, лосі.

Велика кількість дичини приваблювала мисливців з усіх кінців Польщі й Росії, в Україну і, зокрема, на Шепетівські полювання приїздили імениті особи навіть з царського двору. Зрозуміло, що такі події асоціюються з певними знаковими особистостями. І саме такою особистістю був граф Йосип Альфредович Потоцький (09.09.1862 - 25.08.1922). Це був знаменитий мисливець і вкрай діяльна і цікава людина. Його ще знають як великого мандрівника, кінозаводчика, політичного діяча, підприємця, мецената. Взагалі його більше цікавила практична економіка - він будував заводи, вводив передові методи роботи, підвищував продуктивність праці і ефективність підприємств. Наприклад, розвиваючи сільське господарство, він мав власні селекційні станції, особливо в галузі розведення цукрового буряка.

Від своєї матері Марії, вродженої Сангушко, Йосип успадкував величезні землі, головними з яких були маєтки в Антонінах, Шепетівці і Смолдирові - всі у Волинський губернії. Всього йому належало 63 000га землі. Маючи стільки землі і щедру силу лісів на цій території, не дивно, що Йосип захопився полюванням. В кінці XIX століття це було, якщо можна так сказати, модним захопленням багатої аристократії. І Йосип Альбертович так захопився полюванням, що здійснив ряд екзотичних поїздок - побував в Індії, в Сомалі, Судані, на Нілі й на Цейлоні, звідусіль привозив мисливські трофеї. Свої подорожі він описав в своїх книгах. А в своїх маєтках він влаштовував "звані" полювання, наприклад щорічне полювання в Шепетівці, куди запрошував сусідів, друзів, потрібних людей в той час. Існують і збережені до наших днів світлини таких полювань в Шепетівці. (дивіться нижче під статтею)

В 1902 році організував великий звіринець під назвою "Пулавін", під який виділив близько 2500га землі. У нім він помістив як представників місцевої фауни - скажімо зубрів, бобрів тощо, так і екзотичних тварин, привезених ним з подорожів. У цьому звіринці були американські бізони, слони, верблюди, страуси і тому подібне. На той час основним маєтком його стали Антоніни, де він в 1842 р. збудував цікавий палац, в якому зосередилися колекції витворів мистецтва, книг (20000 томів) і мисливських трофеїв. Необхідно відмітити, що велике місце в його діяльності займала просвіта - він засновував школи, бібліотеки, навіть спеціалізовані бібліотеки - наприклад, бібліотеку цукрової справи в Шепетівці.

Був обраний до Державної Думи, був Почесним членом Варшавського Наукового товариства, був ініціатором створення акціонерного товариства залізниць Поділля, яке побудувало декілька залізничних доріг. Про цю людину можна розповідати довго... Додам лише, що був одружений на княгині Олені Радзивілі і мав двох синів - Романа і Альфреда.

Полювання ж є і тепер активним видом відпочинку для справжніх чоловіків, в крові яких кипить адреналін і азарт предків.
Останнє редагування П'ятниця, 31 березня 2017 20:53
Галина Островська

Email Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Коментарі (10)

  1. skorpion662

Добре б було спробувати відновити ліси. Дуже мало лісу залишилось на Україні .

  Вложения
 
  1. Алоїз    skorpion662

Згоден на 100 %. Скоро навіть москаля не буде де повісити...

  Вложения
 
  1. Спостерігач

І знову в публікації Г. Островської немає посилань на дослідження з теми попередників. Наприклад - на статтю про полювання, опубліковану в збірнику матеріалів конференції в Шепетівці за 2015 р. Так само нема посилання на польський сайт, де...

І знову в публікації Г. Островської немає посилань на дослідження з теми попередників. Наприклад - на статтю про полювання, опубліковану в збірнику матеріалів конференції в Шепетівці за 2015 р. Так само нема посилання на польський сайт, де висвітлювалися мисливські вояжі Потоцького.

Детальніше
  Вложения
 
  1. Anykey    Спостерігач

А навіщо всі ці посилання, ще й на польські сайти, де все одно ніхто нічого не зрозуміє? Це ж не наукова стаття, а звичайна газетна публікація. Тут важлива достовірність інформації і доступний стиль викладення.

  Вложения
 
  1. Спостерігач

Щоб не бути голослівним:

Черняк В.В. Полювання в шепетівських лісах / М-ли міжн. наук.-практ. конф. "Південно-Східна Волинь: від давнини до сьогодення". - Шепетівка, 2015. - С. 315-318.

Детальніше
  Вложения
 
  1. Спостерігач

Та хоча б варто було б прізвища попередників згадати. Від цього б легкість викладу не постраждала. Просто так заведено. Бо ж уявіть собі: одна людина місяцями шукає щось в архівах, публікує, а потім її праці популяризують навіть без згадки прізвища.

  Вложения
 
  1. О В Островський    Спостерігач

А звідки така впевненість, що були якісь попередники? З першоджерелами у нас уже не вміють працювати?

  Вложения
 
  1. Anykey

З цим згодний )

  Вложения
 
  1. Галина Островська

Поки фахівці колупаються в архівах у пошуках великих відкриттів, необхідні й ті, хто популяризує вже знайдені відкриття, принаймні називаю це поширенням певних знань поза межі професійної експертної спільноти. Віднедавна з'явилось бажання...

Поки фахівці колупаються в архівах у пошуках великих відкриттів, необхідні й ті, хто популяризує вже знайдені відкриття, принаймні називаю це поширенням певних знань поза межі професійної експертної спільноти. Віднедавна з'явилось бажання поділитися з читачами цього сайту цікавими краєзнавчими знахідками. Хочу, щоб мої шепетівчани мали привід і настрій для легких бесід за горнятком кави у гарному товаристві.
Архівним "сидунам" можу лише поспівчувати у їх титанічній праці (сама викладала архівознавство студентам і знаю з досвіду цю роботу).
Живіть простіше, не заздріть іншим і поширюйте свій кругозір. Не переживайте за науковість моїх статей, при потребі увесь належний науковий апарат, посилання та бібліографія в наявності.
І з якого дива я маю посилатись на названі Вами статті, коли я користувалась іншими джерелами? Це, насамперед, спогади польської письменниці Софії Коссак про життя польских аристократів, в тому числі Йосифа Альфредовича Потоцького.
Частково цей матеріал є і на сторінках Інтернету:
-Новоселица. Путешествуя Историй. з сайту на vlasenko.net

Детальніше
  Вложения
  Комментарий последний раз редактировался в близько 3 місяців тому пользователем Галина Островська Галина Островська
  1. Алоїз

Cудячи з історичних тем Галини Андріївни, в минулому у Шепетівці жили тільки євреї та мисливці, причому другі полювали на перших...)))

  Вложения
 
Коментарі відсутні

Залиште ваш коментар

Оставить комментарий в качестве гостя. Зарегистрироваться либо авторизоваться. Sign up or login to your account.
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением
вгору

Вам також буде цікаво