Фактично масові заворушення розпочалися дещо раніше.
Масові селянські виступи у прикордонних округах розпочалися з Плужанського району на Шепетівщині. Безпосереднім поштовхом до заворушень стало закриття церкви у районному центрі.
У ніч з 14 на 15 лютого місцевий священик Аверкій Войко об’їхав навколишні села, закликаючи селян стати на захист церкви. 15 лютого у Плужному зібралося до 1500 селян з навколишніх сіл, переважно жінок, вимагаючи повернути ключі від церкви. Секретар РВК змушений був задовольнити цю вимогу. Того ж дня у церкві відправили службу Божу та обрали нове правління церковної громади. Ця перша перемога надихнула селян на подальші рішучі дії.
Вже 20 лютого у Плужному до 80 жінок почали руйнувати годівницю місцевого ТСОЗу. За кілька днів повстання охопило 22 села Плужанського району, а на початку березня радянському активу, як зізнавався у своїх повідомленнях керівник ГПУ України В.Балицький, вдалося втриматися лише в кількох селах Шепетівської округи.
Паралельно, на сході України тоді ж почались масові заворушення, які переросли у повстання в Старобільській окрузі. 15 лютого селяни райценту Містки відмовились видавати куркулів і організовано розібрали посівний матріал, який був у них насильно зібраний.
Під впливом цього селянського успіху почались масові протести в селах ціього та сусідніх районів. Селянське повстання на Старобільщині тривало до 20-их чисел лютого і було придушене силами ГПУ з кількох округ підсиленим спеціальними опер групою ГПУ України.
Тому саме 15 лютого можна вважати початком масових селянських протестів 1930 .
У 1930 році Україна була охоплена масовими селянськими протестами та повстаннями проти насильницької колективізації, розкуркулення та закриття церков. За даними ГПУ, того року в Україні відбулось понад 4000 масових селянських протестних виступів. За підрахунками дослідників, у них взяло участь понад 1,2 млн. українців.
