Розділ Суспільство

Ветерана Другої Світової війни привітали із 90-річчям

Автор 25 лютого 2017, 18:04
90-й рік народження 22 лютого 2017 року зустрів на своєму життєвому порозі ветеран Другої Світової війни, учасник бойових дій Войтюк Микола Васильовий, який проживає у с.Рилівка Шепетівського району.

Привітати ветерана з ювілеєм завітало багато гостей: голова Шепетівської районної ради Петро Дзяворук, завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю райдержадміністрації Олександр Чмир, депутат районної ради Петро Трофімчук, голова районної ГО «Ветеран Шепетівщини» Олександр Лукашенко, голова Рилівської первинної ветеранської організації Іван Ковальчук, друзі та рідні. Справжнє свято для ветерана влаштували члени вокальної групи «Рилівчанки» сільського будинку культури.

Говорили теплі слова привітань, дарували подарунки. За активну життєвув позицію, патріотичне виховання молоді та з нагоди 90-річчя Миколу Васильовича нагороджено грамотою Шепетівської районної державної адміністрації та районної ради.

Іван Федорович Ковальчук розповів про нелегке життя ювіляра: босе дитинство, війну, німецьку окупацію, участь у бойових діях проти нацистської навали, відбудову рідного села та тяжку працю на благо рідного краю та своєї сім’ї.

Народився Микола Васильович 22 лютого 1927 року в селі Рилівка у багатодітній родині. Батько Василь Григорович та мати Уляна Миколаївна важко працювали аби у сім’ї був достаток. В обробітку було 7,5 га землі, яку родина викупила на заощадження, пара коней, інший сільськогосподарський інвентар, придбаний для ведення особистого підсобного господарства.

Ніщо не віщувало біди. Родина працювала дружно і злагоджено. Але наближалися зловісні 30-ті роки примусової колективізації та масових репресій. Ці криваві для України часи своїм чорним крилом зачепили і сім’ю Войтюків. За родинні «статки» поплатився голова родини Василь Григорович, учасник бойових дій в Австро-Угорській війні, кавалер багатьох тогочасних урядових нагород. За доносом трьох односельців-стукачів в один із осінніх днів 1937 року «чорний ворон», забравши Василя Григоровича від сім’ї, повіз його у безвість. Згідно архівних даних за рішенням НКВС у липні 1938 року Василь Григорович був розстріляний.

Мама, Уляна Миколаївна, на той час важко хворіла. Не дивлячись на багатодітну родину та хвору матір місцеві активісти забрали та вивезли із оселі все збіжжя, не залишивши родині засобів для існування.
Микола Васильович, аби заробити на шматок хліба, допомагав по господарству більш заможній родині, згодом випасав череду сільських корів. Працював і в новоствореному колгоспі. 
З перших днів війни у селі був створений загін для охорони громади села в нічний час. Активну участь в цьому загоні приймав і Микола Васильович. Сім’я Войтюків часто надавала прихисток єврейським родинам, які переслідувались нацистами.

Після звільнення села від окупантів, на околиці населеного пункту функціонував польовий аеродром, де базувалась жіноча ескадрилья нічних бомбардувальників «ПО-2». Микола разом із своїми ровесниками допомагав обслуговуючому персоналу аеродрому виконувати їх функціональні обов’язки.
В листопаді 1944 року, неповнолітнім, був призваний до лав Червоної Армії. Спочатку пройшов школу молодих командирів у м.Житомирі, після чого був направлений на військову службу до Німеччини.

Після демобілізації повернувся в рідне село Рилівку і по організаційному набору Берездівського райвиконкому був направлений в місто Ровеньки (Луганська область) для роботи у вугільній промисловості.

У 1953 році повернувся до рідного села, де влаштувався працювати у місцевий колгосп. Був помічником комбайнера, комбайнером, трактористом.

У 1960 році переніс важку операцію в клініці Миколи Амосова в місті Київ. Реабілітувавшись після хвороби працював в рільничій бригаді. Згодом, аж до виходу на пенсію, працював кіномеханіком.

На всіх ділянках роботи Микола Васильович працював сумлінно і добросовісно, про що свідчать його численні ювілейні медалі та нагороди, грамоти та подяки правління колгоспу та Шепетівської дирекції кіномережі.

Разом з дружиною, Лідією Василівною, виростили, виховали і дали путівку в життя трьом синам: Анатолію, Леоніду, Василю та дочці Валентині. Наразі радіють внукам та правнукам.

Сподіваємось, що наступний свій ювілей ветеран зустріне у такому ж здоров’ї та настрої. Нехай подальша доля Миколи Васильовича буде щедрою на добро, достаток та благополуччя.
Сектор інформаційної діяльності Шепетівської РДА
0
репостів
0
репостів