У Хмельницькому попрощались з Ігорем Балдою

Сьогодні на центральній площі обласного центру відбулось прощання з бійцем українського добровольчого військового підрозділу. Провести в останній шлях Ігоря Балду зібралось чимало людей. Це  його бойові побратими, сусіди, знайомі та просто небайдужі хмельничани. Жінки та й багато чоловіків не стримували сліз.

Сусідові загиблого бійця Валерію важко дібрати потрібних слів. Для нього це важка втрата, адже він знав Ігоря Балду майже 15 років.

- Ми з Ігорем жили поряд, були сусідами. Можу сказати лише, що він був хорошим сусідом, - згадує чоловік. – Востаннє спілкувались з ним восени, перед тим, як він мав поїхати в АТО.

Валерій каже, що останні роки Ігор Іванович жив сам, дружина жила в Іванківцях, а  дітей у нього не було. 

Товариш загиблого героя Іван Козар не соромиться сліз: "Ігор був гідним і вихованим борцем свого народу!"

Один із засновників відродження українського козацтва на Хмельниччині, товариш загиблого бійця Іван Козар розказує, що Ігор Балда був вихованим і гідним борцем.

- Мені сьогодні дуже важко говорити прощальні слова. Ігор ще ніколи за життя не збирав скільки людей як сьогодні, - каже Іван Козар. – Ще навчаючись у молодших класах Знам’янки Донецької області, Ігор був ізгоєм, однокласники його лупцювали. Він приходив додому у синяках і сльозах. Тоді батько йому казав, що ти ж українець, повстанець. Патріотичну жилу батьки закладали йому ще з дитинства, - згадує товариш. 

Ігор Балда був активним учасником Революції Гідності, засновником Шепетівської козацької сотні. Після подій Майдану стан здоров*я чоловіка погіршився, проте не завадив йому боротися далі. І хоча міський комісаріат до війська не призивав, пішов на фронт добровольцем. Після спеціальних навчань служив артилеристом. Друзі розповідають, напередодні він ніби відчував лихе.

За паспортом він росіянин, проте виріс у родині українських патріотів. В радянські часи сім*ю Ігоря Балди переслідували за діяльність в ОУН УПА. Попри це, батьки зуміли виховати його справжнім борцем за свободу. 

Хмельничани залишали квіти на труні загиблого бійця. Проводжали з майдану Незалежності героя навколішки, вигукуючи: « Герої не вмирають!» та «Слава Героям України!».

Тіло загиблого бійця доправлять на Львівщину. Там, у селі Оброшино його поховають поряд з родиною.