Лише лінивий не написав пост про українців, які виїхавши з рідних країв до Росії цілком попадали в парадигму стереотипів своїх нових сусідів росіян. Але вчорашня розмова з одним із бувших мешканців Шепетівки змусила написати ще і собі такого поста.Чорт мене стукнув зайти в забутий профіль Однокласників і відповісти на коментар одного з таких бувших земляків. Дядько з піною у рота клеймив шепетівчан за те, що вони не пішли воювати в підпілля проти хунти, фашистів, бандерівців і інших міфічних ворогів, якими щодня їх пічкає місцеве телебачення. Він строчив кепс локом цілі теради прокльонів, вставляв різну пропагандиську лабуду і ігнорував на всілякі контр-аргументи, які я наводив. На будь який мій факт він апелював все більшим потоком скопійованої інфи з різним маргінальних сайтів. Я було спочатку подумав, шо може то якийсь кремлівський бот та зазирнувши в його профіль мені стало все зрозуміло. Він дійсно був родом з Шепетівки, але одна фотка все розставила по своїх місцях, її я і вставив як ілюстрацію. На ній цей дядько розсікає хвилі в червоних труселях з надписом "СССР" на всю сраку. Як то кажуть "коментарі зайві".
Та я хотів би акцентувати увагу не на совку в голові цих людей, а на тому що вони вірять лише своїй владі та пропаганді. Жодні доводи земляків чи родичів на них не впливають. Це я зрозумів ще до подій в Криму та на сході України.
Одного року мені довелось пожити місяць в одному з російських міст в гостях у бувших шепетівчан. Це був як раз рік, коли Україна вчергово не домовилась за ціну на газ з Росією і та перекрила нам вентиль. В гості до господарів завітали якісь місцеві друзі і ми разом дивились новини, де всіляко клеймили українців: що ми недонація, що все життя крали газ у росіян, що живемо лише завдяки росіянам... Першими звичайно почали піддакувати місцеві і яке ж було моє здивування коли вслід за ними це почали робити і мої земляки. Виїхавши зі своєї Батьківщини вони раптом забули своє коріння і як ті ниці шакали проклинали країну, яка дала їм життя.
Гості неодноразово зневажливо говорили "Эти хахлы...", а господарі лише кивали головою, таке враження, що вони себе вже раптово і українцями перестали вважати. Зате я тоді чітко зрозумів ким їх вважаю я - натуральними хохлами, бо лише таких людей можна називати цим зневажливим словом, людей, які не мають поваги ні до себе, ні до своєї Батьківщини.