Блоги Шепетівки

Сьогодні одна добра душа скинула мені скріншоти перемовин закритого чату топ-директорів піраміди Хелікс. Наші статті таки допекли знаменитим "бізнесменам" і " інвесторам". Якщо хтось пропустив, то ось http://shepetivka.com.ua/statti/biznes/item/2541-helix-cherhova-piramida-chy-velyka-investytsiina-kompaniia.html
http://shepetivka.com.ua/statti/biznes/item/2576-helix-ya-ne-khaliavshchyk-ia-partner.html
Як виявилось, істерія і масова брехня в'їлась в розум не лише рядових членів, ви тільки почитайте цю переписку.

Шепетівка – конкурентоспроможна. Вона є важливим транспортним вузлом, багата на природні ресурси, такі як ліс, мінеральні води, граніти, графіт, будівельні матеріали. Але найголовніше її багатство – це люди. Ми з вами. Кожен є рушійною силою чи, навпаки, гальмівною до руху вперед, розвитку, процвітання. 

Дехто з вас знає, що декілька місяців назад я влаштувався на роботу у нашу місцеву бібліотеку, і навіть мусив там дещо постити від її імені під ніком shbiblio.

На щастя, 2 дні назад я звідти звільнився, оскільки на основній роботі прям таки завал, і от вирішив розказати – а що ж являє собою наша культура і все що з нею пов’язане «із середини»?

Дуже часто подорожуючи приміськими поїздами пасажири вирішують економити гроші на проїзд і не купують квитки. Коли пасажири-зайці бачать контролера-касира, вручають контролеру 5-10 гривень, залежно від дальності поїздки і спокійно прямують далі. В результаті дані про пасажира не фіксуються, знижується "населеність" поїзда, його економічна рентабельність. Залізниця скорочує приміські електрички та дизель поїзди через їх нерентабельність, а громадяни обурюються, що нема на чому добратись додому чи з'їздити в місто. Така історія спіткала поїзд №675/676 сполученням Івано-Франківськ-Шепетівка, який до 2012 року сполучав наше місто з столицею Прикарпаття, що підтвердила Укрзалізниця у своїй відповіді на запит нардепа. На сьогодні в Івано-Франківськ з Шепетівки можна добратись лише поїздом №43/44.

Ось таке писала полонська газета "Новий шлях" 30 січня 1973 року (редактор - П. Макаренко):

Заплакані безробітні і голодні шепетівчани, щоб гречку, олію, цукор мати, слід на совість працювати. Наша партія створює робочі місця. Аграрний міський вождь Шайнога виконує велике замовлення по виготовленню кімнатних дверей для Антонюка Сергія. Першу партію вночі відправлено. Набираємо депутаток і безпартійних на посади полірувальників. Дівчат для обслуговування сауни Анаркова в Городищах на горбку (ліс), а також доярок у Гордійчуків «Сварог». Будемо разом відроджувати село! У першу чергу приймаємо членів міської аграрної партії і тих, хто за неї голосував. Запис у ШРЕПі. Гоппартком

На другій сесії міськради заявила про себе хунта цукрозаводу. Головний бовдур Шепетівки нелогічний Федоров вирішив про двинути секретарем амбітного перефарбованого регинала часів Януковича-Антонюка «сплячого-курця» Липканя. На сесію була подана заява за підписом кільканадцяти хунтерів і хунтерок, які думають тим місцем, яким сіли в депкрісло. Хунтерка базарна Мурка із Великої Березни (хто її вчив, добродію з Полонного, підкажіть нашому «Софоклу-Агаркову із нижчесерднім мисленням») навіть відому скандалістку привела на сесію, поряд всадовила. У залі сиділи головний клоун району Ординський, голубий нарцис Сасюк, по якому тюрма плаче. І Інша секохендівська братва. Задумка не пройшла. Другим фіаско-мордача отримав Агарков, не пройшовши в депутати обласної ради, смотрящий з Києва Гончар вирішив будь-що просунути директора у виконком. І совісті нема: Агарков зневажав міських голів, владу, нас з вами, шепетівчани, він свідомо не платить податків, а колотити виконкомом – талант до плінтуса «геніальний». Не пройшов Агарков, самовпевнену інтернетівську орденоску Василик хотіли підсунути. Носяться з нею, як з писаною...